Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
В?йськов? могили давнього Львова
 
Роками, що складалися на стол?ття, В?йна та Смерть оточували мури старого Львова сумним в?нком вояцьких могил. Загибл? п?д час облог та штурм?в м?ста, померл? у таборах в?д ран та хвороб, заморен? голодом ? холодом знаходили останн?й притулок у льв?вськ?й земл?.
Полеглих, зазвичай, ховали товариш? по збро? - у нашвидкоруч викопаних могилах, з м?н?мумом церемон?й, а то й взагал? без них. Для татар ? турк?в похорон полеглих був обов"язком, бо Коран забороня? залишати т?ла правов?рних без поховання. Якщо ж на похорон не було часу, вони старалися принаймн? спалити трупи. У 1695р., при в?дступ? з-п?д ст?н Львова татари знесли т?ла сво?х загиблих до дерев"яно? церкви Воскрес?ння (при нин?шн?й вул. Замарстин?вськ?й) ? спалили ?х разом з храмом.
У випадку, коли т?ла загиблих залишалися на пол? бою або у покинутому табор?, ?х похованням займалися м?ськ? гробар?. При будь-як?й нагод? вони мародерствували, ? нав?ть не зупинялися перед оскверненням т?л вже похованих вояк?в. 'Гробар?, що мали стерегти окопища (могили) турецьк?, з ?х перегнилих труп?в простирадла ? обдерту б?лизну соб? забирали,' - пише Б. Зиморович у реляц?? про облогу 1672р.
Треба додати, що мародерство на той час було наст?льки розповсюдженим явищем, що при певних обставинах у ньому бачили мало не доблесне д?яння. 'Хоч ?м то п?д карою страти забороняли, вони (льв?в"яни) з вал?в скакали, на передм?стя впадали, козак?в стр?ляли ? вбитих обдирали, на великий подив не т?льки неприятеля, але ? нас самих,' - розпов?да? Мартин Гросва?р про облогу м?ста Б. Хмельницьким у 1648 роц?.
Могили вояк?в за прадавн?м звича?м позначали курганами. Чи ховали сво?, чи чуж? - у будь-якому випадку могили були неглибок?, а кургани невисокими (недарма про б?льш?сть таких курган?в у Галичин? залишилися перекази, що вони 'шапками насипан?'). Вже у XVIII ст. зустр?чаються скарги, що вояк?в ховають, 'не роблячи могил, ан? жодних насип?в, як перед тим бувало'.
Та лиха будова курган?в не була ?диною причиною ?х швидкого зникнення. Вояк?в ховали на першому-л?пшому дог?дному м?сц?, не ц?кавлячись, кому належить ця д?лянка. А на той час спец?ально насипан? кургани позначали меж? земельних волод?нь. Зрозум?ло, що кожен землевласник старався якнайшвидше розр?вняти могильний насип, щоб його не сплутали з межовим курганом. П?зн?ше швидкий територ?альний розвиток м?ста не залишив нав?ть сл?ду в?д могил, ? т?льки випадков? знах?дки п?д час земляних роб?т допомагають встановити м?сця в?йськових поховань давн?х час?в.
При розб?рн? м?ських укр?плень б?ля кляштору бернардин?в було знайдено людськ? скелети, що дало прив?д до пл?ток про п?дземний х?д, що з"?днував чолов?чий монастир з сус?дн?м кляштором кларисок. Та досить швидко зор??нтувалися, що це останки турецьких во?н?в з час?в облоги 1672р., котр? загинули п?сля невдалого п?дкопу п?д ст?ни кляштору. Могили полеглих у битв? з татарами на Крак?вському передм?ст? 1695р. знаходили п?д час земляних роб?т при будов? зал?зниц? до Брод?в (1868р.) ? дому на вул. Замарстин?вськ?й (початок XX ст.). Поховання близько 40 козак?в на цвинтар? церкви Богоявлення (знесена 1800р.) розкопали 1873р. при будов? дому Яна Кжижановського (тепер вул. Кн. Романа, 38), - козаки загинули 1648р. при штурм? кляштору кармел?т?в черевичкових. Будинок кляштору було роз?брано того ж 1873р., а при цьому зникли ? т? могили захисник?в кляштору ? передм?щан, що шукали там захисту (тод? загинуло 388 чол.), яких не встигли перенести при касац?? монастиря наприк?нц? XVIII ст. на ?нш? цвинтар?.
Два людськ? черепи з застряглими у них наконечниками стр?л було викопано на Високому Замку п?д час сипання кургану Любл?нсько? ун??. Схоже, що в?йськовими похованнями були й розкопан? при будов? Цитадел? могили на гор? Вроновських ? людськ? скелети, знайден? при будов? нин?шньо? школи N 6 (вул. Зелена, 24).
К?стки тих, хто загинув у водах Полтви, були викопан? при перекритт? р?чки ? похован? на Стрийському цвинтар? 7 вересня 1887р.
Та не т?льки на полях в?йськових д?й смерть знаходила сво? жертви. Во?ни вмирали в?д ран у таборах та шпиталях, що не дивно для час?в, коли найкращими л?ками для ран вважався пережований хл?б з павутинням. У Львов? спец?ально для вояк?в ?снували шпитал? св. Мартина (заснований 1635р.) та бон?фратр?в (заснований 1659р.); цвинтар? цих шпитал?в були справжн?ми в?йськовими некрополями.
Високою була смертн?сть серед вояк?в у таборах ? п?д час переход?в в?йськ. 1497 п?сля невдало? в?йни з Молдав??ю через Льв?в ?хали 'фуражн? вози, що мали вид похоронних, ус? хворими або кал?ками заповнен?. Карети великих пан?в, перем?нен? на дроги, везли додому п?вживих ? недобитих пан?в.' А 1621р. з-п?д Хотина поверталися 'рештки н?мецько? п?хоти, або швидше довг? шеренги мерц?в' (Б. Зиморович). Тод? т?льки в шпитал? св. Лазаря померло б?льш як 2000 вояк?в, яких поховали на шпитальному цвинтар?. П?зн?ше там же були похован? загибл? при оборон? шпиталя в?д в?йськ Б. Хмельницького (б?льше 90 ос?б). За деякими даними Городоцький цвинтар виник на м?сц? в?йськового кладовища померлих п?д час збор?в в?йськ на допомогу обложеному турками В?дню (1683р.).
Голод та еп?дем?? стали причиною смерт? багатьох солдат рос?йсько? арм??, що переходили через Льв?в на придушення угорського повстання у 1849р. Урочиста зустр?ч, яку влаштували ?м 1849р. у Львов?, разюче контрастувала з вкрай поганим постачанням пров?анту. Зголодн?л? драгуни ?ли усе, що надавалося, нав?ть ло?в? св?чки, що часто-густо фабрикувалися ?з здохлих тварин. Ховали рос?йських солдат на Стрийському цвинтар?, а ?диною пам"яткою про них залишився переказ м?сцевого люду про те, що попи пот?шали вмираючих над??ю на те, що вони п?д землею повернуться до 'матушки-Рос??'.
? ц? могили також не д?йшли до нашого часу. Цвинтар? при шпиталях були скасован? декретами Йосифа II. В п?дземеллях костелу св. Лазаря змум?ф?кован? т?ла померлих показували до 1872р., коли проливн? дощ? затопили пивниц?, ? трупи почали розкладатися. Тод? ?х вивезли на кладовище, ? сл?д по них загинув.
Зникли могили рос?йських солдат на Стрийському цвинтар?. Сам цвинтар, закритий для поховань 1893р., був переораний артилер?йським вогнем п?д час листопадових бо?в 1918р. По в?йн?, наприк?нц? 30-х рр. XX ст., був розроблений проект будови кляштора латинських редемпторист?в якраз в т?й частин? кладовища, де були рос?йськ? поховання. Будов? перешкодив початок 2-? св?тово? в?йни; по ?? зак?нченн? на м?сц? цвинтаря розбили парк, в якому на початку 70-х було збудовано музей ?стор?? в?йськ ПрикВО - на тому ж м?сц?, де планували збудувати ? кляштор. В прим?щенн? колишнього музею зараз плану?ться в?дкрити готель; у його майбутн?й реклам? можна буде з чистою сов?стю об?цяти 'мертвий сон' ? 'тишу, як на цвинтар?'.
Та все це були могили звичайних солдат, з якими ? за життя не дуже церемонилися. ?нша справа - шляхта. Т?ла шляхтич?в не залишали напризволяще на пол? бою, а навпаки, спец?ально розшукували ? ховали з в?йськовими почестями. Вирушаючи на в?йну, кожен шляхтич складав запов?т, у якому вказувалося, де його поховати у раз? смерт?, а товариш? й слуги старалися виконати цю волю. Т?ла вельмож часто в?двозили до р?дного ма?тку, щоб поховати у фам?льному гроб?; також викуповували ?х т?ла з рук неприятеля, не шкодуючи грошей; т?ло гетьмана Ст. Жолк?вського було викуплено за величезну суму - близько 3 млн. золотих, ? ще 200 тисяч викупу за голову полеглого. Похоронн? процес?? повол? тягнулися до визначено? мети; вл?тку переходи в?дбувалися ночами; залучення в?йська, намети, що розбивали на привалах, - усе нагадувало не похорон, а в?йськовий пох?д.
Льв?в часто ставав к?нцевою метою под?бних похоронних поход?в. Сюди з в?йни проти молдавського господаря Богдана (1450р.) привезли т?ла руського во?води Пйотра Одровонжа, М?колая Порави, М?хала Бучацького ? командир?в льв?вських добровольц?в Януша ? Адама Замх?в, котрих поховали у катедральному собор?. Там же були похован? загибл? 1506р. у битв? з татарами Щенсни ? Гжегож Струс?, загибл? у битв? п?д Сокалем 2 серпня 1519р. сини найзнаменит?ших шляхетських фам?л?й: Гербурти, Боратинськ?, Фредри. По р?зних льв?вських костелах ховали загиблих у буковинських л?сах п?д час походу Яна Ольбрахта 1497р. шляхтич?в. Останн?й спочинок знайшли у Львов? 'гроза татар' Стефан Хмел?цький (помер 1629р.) ? герой оборони Теребовл? (1672р.) Ян Самуель Хшановський (помер 1688р.) та ?нш?.
Т?ла полеглих шляхтич?в складали у труни, оббит? ? покрит? яскраво-червоним оксамитом 'на знак пролито? кров?'. Похорони в?дбувалися вкрай урочисто, у в?йськовому супровод?, на кшалт описаних Б. Зиморовичем: 'йшов попереду конвой в?йськовий з прапорами, з? збро?ю додолу схиленою, м?ж ними сурмач?, що хриплими звуками вуха вражали, за ними вели к?лька коней, вишиваними попонами вкритих, тут же знамена ? зброю здобуту на ворогах несли, дал? довгою чередою йшли ченц?, псалми погребальн? насп?вуючи, були теж жал?бн? плачки, для збудження смутку ? плачу найнят?, т? себе у голову били, волосся на соб? рвали, щоки н?гтями дряпали ? награним плачем удаючи скорботу, у простого люду сльози, а у розумн?ших см?х викликали. Катафалк погребальний, до тр?умфально? брами под?бний, представляв знаки перемог ? трофе?. По зак?нченн? в?дправи вс?м скорботам поклав край поминальний об?д, або стрипа, де скорботн? кубки доп?зна перехилявши, завтра не швидко почухалися'.
Для збереження т?л померлих використовували розма?т? засоби. Труп померлого у Львов? 25 серпня 1497р. гросмейстера ордену хрестоносц?в Йогана Т?фена обклали м?ром ? завинули у вощену тканину, щоб зберегти його у довг?й дороз? до Прусс??. У колодах ? вуликах везли т?ла загиблих, залит? воском, вояки при поверненн? з Москви 1613р. для поховання у костел? бернардин?в, що з к?лькох причин користувався неабиякою шаною у в?йськових. При костел? в?д 1596р. ?снувало в?йськове братство св. Миха?ла; тут був похований бл. Ян з Дукл?, якого вважали заступником в?д нагло? смерт?, молитва до якого в?двертала кул?; нарешт?, сам орден рекрутувався з 'людей гайдамак?в, авантюрник?в, вояк?в, людей буйних пристрастей', що 'не цураються у т?сн?й компан?? людей св?тських перемагати у притомност? на напо?' (о. ?.К?тович).
На пам"ять про полеглих у Москв?, в костел? бернардин?в було зав?шено к?лька десятк?в жалобних погребальних хоругв, як? виконували функц?? надгробк?в, бо на них зображали портрет померлого, його ?м"я, герб ? дату смерт?. ?х виконували ?з найдорожчих тканин, розшивали ср?блом ? золотом, оздоблювали ламбрекенами, коронками ? коштовним на той час п?р"ям страус?в. Цей звичай бере початок у традиц?? затикати на могил? полеглого у бою спис з прапорцем. З часом так? прапорц? почали в?шати над могилами у костелах, робити з? щораз коштовн?шо? матер?? ? чимраз б?льшого розм?ру. До нашого часу вони не д?йшли, бо становили занадто легку здобич для злод??в та граб?жник?в; з костелу бернардин?в ?х викрали вояки п?д час так звано? 'Св?дерщини' (в?д пр?звища Ст. Св?дерського, маршала в?йськово? конфедерац??, що вимагала належну в?йську зарплатню) у 1661-1663рр.
Гетьман Ст. Жолк?вський першим впровадив прикрий для льв?в"ян звичай залагоджувати справи оплати в?йська саме у Львов?. В?дтод? майже на протяз? стол?ття м?сто потерпало в?д свав?льних груп вояк?в, що з"?жджалися з ус?х стор?н на ком?с?? ? переговори; казна Реч? Посполито?, як завжди, св?тила пустками, ? вояки компенсували сво? витрати за рахунок грабунк?в м?ста ? околиць. ?х д?? часто переходили ус? меж? дозволеного, а тод? льв?в"яни ставали св?дками виконання суворих вирок?в над вояками. Зрештою, ? це було традиц??ю: ще 1497р. Йоган Т?фен при ви?зд? з? Львова на в?йну з Молдав??ю стратив слугу л?каря хрестоносця В?льгельма Гальдендорфа, Йогана, за вбивство свого товариша. У 1515р. спалено живцем селянина, який за намовою молдаван намагався п?дпалити м?сто (тобто, за нашими м?рками, в?йськового диверсанта) ? т.д.
Та тако? к?лькост? страт вояк?в, як? в?дбулися у XVII ст., Льв?в ще не бачив. Схоплених ватажк?в банди конфедерат?в Карвацького, Кенського, Сц?бора ? Сурму посадили на пал?, а по смерт? четвертували ? розв?шали по чотирьох сторонах м?ста. Через три дн? 19 вояк?в ?з т??? ж ватаги поклали сво? голови на Ринку п?д меч ката, через два дн? - ще четверо. Варто додати, що ватажки перед стратою казали приготувати соб? труни, оббит? червоним сукном, в яких ?х, як ? ?нших страчених, поховали на цвинтар? костелу Мар?? Сн?жно?. Через 17 рок?в ?хню долю розд?лили четверо вояк?в, яких покарали смертю, зам?сть чотирьох пан?в, як? кари уникли. За вироком льв?вського суду 1653р. було страчено Мацея ?жотовського ?з почту Яна Марцинкевича, товариша хоругви во?води сандомирського, котрий з метою грабунку разом з? сп?льниками ?м?тував наб?г татар. Могили тих ? ?м под?бних страчених становили особливу групу в?йськових могил у Львов?.
Та ус? вони - загибл? у боях, померл? в?д ран ? хвороб, страчен? чи померл? власною смертю - знайшли в?чний притулок 'у глинист?й льв?вськ?й земл?, при погляд? на яку зда?ться, що саме з не? Господь зл?пив Адама - нав?ть кольором вона нагаду? людське т?ло...' (Ян Парандовський).
 
<банер1Ukraine Фотографии фотографа Александра Толчинского на ФотоФорум.ру Download from FileHippo.com GrafaMania.net - Территория дизайнера и веб-мастера